У нормі відчуття жару без температури провокують гостру їжу, алкоголь, емоційні переживання, стресові реакції, період менопаузи у жінки. Але часто це симптом захворювання: дисфункції вегетативної або центральної нервової системи, патології щитовидної залози, підвищення артеріального тиску. Діагностика причини полягає у огляді профільного спеціаліста, здачі лабораторних аналізів, проходження інструментальних методів обстеження. Детальніше про лікування цієї проблеми написано тут https://priora.com.ua/kidaye-v-zhar-i-pamorochitsya-golova-prichini-i-likuvannya/.
Чому кидає у жар без температури
До провокаційних факторів відносять:
Емоційні чинники, стресові реакції. Організм викидає адреналін та кортизол, що призводить до тремору кінцівок, зміни роботи серця та тонусу судин.
Зміна гормонального фону під час менопаузи, ПМС. Жінки відзначають почуття жару за 1-2 дні до менструації. Воно триває від 5 хвилин до 4 годин. При клімаксі припливи відчуваються в ділянці голови та тулуба. Виникають переважно у вечірній та нічний час. Іноді супроводжуються підвищеною пітливістю, прискореним диханням, мігренню, двоїнням та потемнінням в очах, безсонням. Симптоматика обумовлена низьким рівнем естрогенів у крові.
Прийом їжі, алкогольних напоїв. Гострий та гарячі страви, міцний алкоголь викликають почервоніння обличчя, шиї. Гострі продукти можуть спровокувати виділення крапель поту.
Дисфункція вегетативної системи. Неадекватна реакція нервових закінчень порушує тонус судин, що провокується фізичною та психічною перевтомою, циклічними змінами в жіночому організмі. Людину може кидати у жар та піт без видимої причини. Пароксизми поєднуються з тремтінням рук, запамороченням, перебоями у роботі серця, підвищеною тривожністю. Напад закінчується ознобом і холодним потом, позивами до посиленого сечовипускання.
Індивідуальна нестерпність. Псевдоалергічні реакції, викликані вживанням певних продуктів харчування (шоколад, полуниця, банани) або прийомом лікарських препаратів та опосередковані викидом гістаміну, призводять до почервоніння шкіри, вираженого сверблячки, утрудненого дихання, бронхообструкції.
Харчові добавки. Консерванти можуть провокувати температурні реакції. До таких відносять, наприклад, глутамат натрію, що викликає діарею (послаблення випорожнень), біль у животі, погіршення апетиту.
Артеріальна гіпертензія. Підвищення артеріального тиску проявляється почервонінням шкірного покриву, задишкою. При гіпертонічному кризі людину кидає у жар. Нормалізація самопочуття відзначається після прийому призначеної спеціалістом терапії.
Патологія щитовидної залози. Надмірна секреція трийодтироніну та тироксину стимулює обмінні процеси в організмі, викликає тахікардію, дратівливість, маніакальні епізоди, екзофтальм («випукування» очних яблук). Пацієнти одягають легкий одяг взимку, воліють не перебувати довго в задушених і замкнених приміщеннях. Іноді температурні реакції перша ознака підгострого тиреоїдиту.
Хвороби центральної нервової системи. Поразка головного мозку (зокрема, гіпоталамуса, відповідального за терморегуляцію) провокує відчуття жару. Це можуть бути пухлини, наслідки черепно-мозкової травми.
Гострий коронарний синдром, напад стенокардії. Загрудні болі, одиночні чи тривалі, супроводжуються гіперемією обличчя, кашлем, ознобом.
Вагітність. Знижений рівень естрогенів характерний для ІІ та ІІІ триместру. Клінічні прояви наростають до кінця терміну виношування та пологів.
Зовнішні фактори. Тривале перебування в закритому приміщенні, теплий одяг, ковдра, пижама.
Злоякісні новоутворення. Пухлини виробляють і виділяють у кров активні речовини, що запускають у тілі аутоімунні реакції, що змінюють просвіт периферичних судин та діяльність гіпоталамуса.
Мігрень. Захворювання без або з аурою проявляється вираженими односторонніми головними болями, припливами, сприйнятливістю до зовнішніх подразників (світла, звуку), блювотою, що не приносить полегшення, нудотою, загальною слабкістю. Приступам можуть передувати парестезії («печіння») в руках і ногах, дизартрія (неправильна мова, порушення вимови слів), уявне сприйняття неприємних запахів, затуманювання свідомості.
Визначенням причини відчуття жару у тілі займається лише лікар. Діагноз встановлюється на підставі скарг, анамнезу, даних лабораторних та інструментальних методів обстеження.
